Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України за № 1042/93, «з метою більш ефективного використання водойм в Україні для збільшення запасів риби дозволяється оренда окремих водойм за рішенням районних органів державної влади». Але при цьому встановлено, що оренда здійснюється тільки в межах законодавства України та виключно для розведення, відкормлення, послідуючого вилову та реалізації тільки окремих видів риб, які виробляють рибозаводи в Україні. Для штучних водойм такими видами риб в Україні встановлені короп, товстолобик та білий амур. Тобто, якийсь приватний підприємець може взяти в оренду ставок. Але розводити він там має лише певні види риби. І вести господарювання лише у відповідності з законом, а не так, як йому самому заманеться. Типу, я орендував ставок, тепер він мій, роблю, що хочу. Так, відповідно до тієї ж постанови, на берегах не допускається будь-яка діяльність з будівництва причалів, будинків, складів, знищення очеретів у заплавах, додаткове підвищення чи пониження рівня води, встановлення сіток і таке інше.
Також наголошується, що орендар не має права вилову аборигенних видів риб у водоймі! Така риба після сортування виловленого підлягає обов’язковому поверненню до водойми. До аборигенних відносяться усі види, що розмножуються у водоймі природнім шляхом (карась, плотва, окунь, щука, плоскирка та інші).
У реальності ж зачасту орендарі виловлюють усю підряд рибу — і ту, яку самі запускають, і ту, яка водилася у водоймі раніше.
Головним у цій постанові є пункт, у якому зазначено, що орендар не має права заборонити любительське рибальство на водоймі. Також категорично заборонено встановлювати та стягувати плату з рибалок-любителів, оскільки такі дії кваліфікуються чинним законодавством як здирництво і переслідуються законом у рамках Карного кодексу України. Хоча при цьому орендар має право попередити рибалку-любителя і контролювати, щоб виловлені види риб, які ним розводяться, були повернуті до водойми.
Також Віктор Бабич продемонстрував нам пам’ятку, яку мають рибалки з числа тих, які входять до складу Українського товариства мисливців та рибалок. У районі таких налічується 52 чоловіки. Така пам’ятка якраз може придатися у конфліктній ситуації, яка виникає, приміром, при ловлі риби на орендованому ставку.
Нижче наводимо кілька тез із цієї пам’ятки:
— любительська рибна ловля дозволеними засобами (вудочки, спінінги, донки з дозволеною кількістю крючків та ін..) може проводитися на будь-яких водоймах України, незалежно від їх цільового призначення чи підпорядкування будь-яким господарюючим суб’єктам у будь-який час року;
— обмеження з використовуваного знаряддя для лову риби вводиться лише період нересту, виключно з вимогами закону, а в окремих випадках терміни обмежень можуть подовжуватися місцевими органами влади, коли в деяких регіонах виникають погодні або інші природні явища, що унеможливлюють нормальне протікання умов нересту;
— любительська ловля риби здійснюється безкоштовно та не потребує будь-яких дозволів;
— на орендних ставках орендарі можуть здійснювати попередження любителів рибної ловлі про обмеження вилову видів риби, яку розводять, або висувати вимоги про повернення у ставок такої риби у разі проведення контролю за виловом. Але при цьому на вимогу риболовів-любителів повинні бути надані необхідні документи про час зариблення ставка, видів риб, якими проводилося зариблення, актив виконання відповідних робіт та середню вагу кожного з видів риб в день вилову;
— у разі виникнення непорозумінь між господарюючими особами та риболовами-любителями питання спорів вирішується у встановленому законом порядку без будь-яких попередніх умов, у тому числі і припинення рибалки.
За словами Віктора Бабича, риболови-любителі вже активно користуються подібними пам’ятками. Якщо виникають якісь суперечки з орендарями ставків, рибалки нагадують їм про існуючі законодавчі акти. Якщо і цього виявляється недостатньо, то пропонують викликати міліцію, щоб та розібралася, яка з сторін порушує закон. Як правило, на цьому конфлікт вичерпується і до дзвінка правоохоронцям.